Костромська порода
Костромська порода великої рогатої худоби, порода молочно-м'ясного напрямку продуктивності. Виведена в радгоспі "Караваєво" і колгоспах Подільського ("12-й Жовтень" та ін) і Нерехтского ("Батьківщина" та ін) районів Костромської області схрещуванням ярославського та місцевого безпородного худоби з альгаусской і швіцької породами. Для помісних тварин створювалися поліпшені умови годівлі й утримання, проводився строгий відбір і підбір. Затверджена порода в 1945. Тварини великі, з міцним кістяком. Масть від ясно-до темно-сірої. Маса биків костромський породи 800-900 кг, корів 550-650 кг. Продуктивність корів в передових господарствах 4000 - 5000 кг молока на рік. Жирність молока 3,9%. Рекордні надої 14115 кг та 14203 кг молока. Відгодівельні кастрати у віці 18 місяців важать 400-500 кг. Забійний вихід 65-67%. Племінна робота ведеться в напрямку підвищення жирності молока. Костромська порода широко використовують для поліпшення багатьох порід і місцевого худоби. Розводять породу в Костромської, Івановської і Володимирської областях РРФСР і в УРСР.
С.Н. Штейман
Робота по виведенню костромський породи почалася в 1924 р. Не припинялася вона навіть під час Вітчизняної війни. Затвердили породу в 1944 р., а її автору, на чиїх плечах найбільше і лежала ця робота, зоотехнікові Станіславу Івановичу Штейману (1887-1965) присудили за цю працю Державну премію, а в 1949 р. йому присвоїли звання Героя Соцпраці. Після багатьох років роботи над формуванням породи Станіславу Івановичу вдалося побити світовий рекорд: у радгоспі "Караваєво", де він пропрацював 35 років, були вирощені рекордистки. Наприклад, Послушниця II, від якої за лактацію отримали 1625,2 кг молока (тільки уявіть, приблизно 1625 відер, а якщо округлити та обчислити добовий удій, вийде, що від Послушниці кожен день у році надоювали по 4 з гаком відра молока!). За довічного удою відзначали корову Красу - 120247 кг молока з вмістом в ньому молочного жиру 5050 кг - п'ять тонн з гаком. Не тільки удійність завжди вражали костромічкі, а й м'ясними якостями (ось чому і здавалися могутніми). Забійний вихід забракованих по удою корів становив 66%, що стосовно інших порід недосяжна цифра. С.І. Штейман домагався рівномірності добових надоїв протягом усієї лактації головним чином підготовкою корів до отелу і раздоя. І таке стадо з рівномірними удоями цей тваринник створив. У липні 1951 р. в Московській ветеринарній академії зоотехнік С.І. Штейман захистив докторську дисертацію. Надалі Станіслав Іванович багато років працював професором Подільського сільгоспінституту і навчав студентів, найчастіше безпосередньо на фермах учхоза "Караваєво".