В даний час все більш широке поширення набуває вирощування ремонтних телиць і нетелів в спеціалізованих господарствах. При цьому основними елементами технології є наступні:
-
Циклічне комплектування спеціалізованого господарства одновіковими тваринами за заздалегідь встановленим графіком.
-
Потокова організація виробничих процесів, в результаті яких в певному віці телиць переводять з одного виробничого приміщення в інше.
-
Використання секцій з дотриманням принципу «пусто-зайнято», що дозволяє ремонтувати технологічне обладнання та проводити санацію
(санувати -
слово латинське -
лікувати, зцілювати)
- оздоровлення приміщень від несприятливої мікрофлори при відсутності тварин.
-
Суворе дотримання, відповідно до циклограми, утримання тварин певного вікового періоду в окремих секціях з урахуванням встановленого строку.
-
Єдина система утримання тварин в усі періоди їх вирощування: влітку - пасовищна, взимку - стійловий, безприв'язному.
Вирощування ремонтних телиць і нетелів обумовлено технологічною циклічністю з урахуванням конкретних умов господарства та відповідно до вікових і фізіологічними особливостями тварин. Спеціалізовані господарства з вирощування ремонтних телиць і нетелів організують, при поглибленої спеціалізації молочного скотарства, на основі міжгосподарської кооперації господарств різної форми власності в певних зонах чи районах. При цьому відбувається концентрація виробництва, поліпшуються умови ефективного використання машин і устаткування, підвищується продуктивність праці. Організація спецхозов і комплексів проводиться з урахуванням зональної перспективи розвитку молочного скотарства і ветеринарно-санітарного стану господарств. При встановленні розміру господарств з вирощування ремонтних телиць і нетелів визначають потреби в них господарств зони, регіону, які входять в об'єднання. Комплекси організують у зонах переважно племінного і високопродуктивного скотарства.
При створенні спецхозов з вирощування телиць і нетелів враховують такі умови: місце розташування господарства по відношенню до інших, що входять в об'єднання, бажано, щоб воно не було віддалене від них; гарну дорожню зв'язок з іншими господарствами об'єднання, яка дозволяє здійснювати транспортування тварин, особливо телят , в усі сезони року, за любої погоди; забезпеченість кормовими угіддями, зокрема пасовищами для молодняку і рівнем кормовиробництва, що задовольняє потребу в кормах, наявність тваринницьких приміщень, які могли бути реконструйовані для утримання телиць і нетелів; ветеринарно-санітарне благополуччя господарства.
Комплекси плануються з вирощування ремонтних телиць і нетелів з одночасним вмістом 5-6 тис. тварин. Такий розмір господарств дозволяє забезпечити комплектування ремонтними нетелі спеціалізовані молочні ферми і комплекси із загальним поголів'ям 8-10 тис. корів при щорічному введенні в стадо 28-30 нетелів на 100 корів основного стада. Спецхози вирощують телиць з 10-15-денного віку до 23-24 місяців, тобто до 7-місячної тільності. Середній добовий приріст телиць повинен бути на рівні 600-650 г і нетелей - 550-600г. Прийнята в них технологія передбачає створення оптимальних умов годівлі й утримання, враховуючи їх вікові особливості, з використанням ефективних засобів механізації трудомістких виробничих процесів. Спеціалізація господарства дозволяє відпрацювати технологію вирощування телиць, змінити організацію виробництва і праці, що позитивно позначається на їх економічному стані.
Формування однорідних груп тварин по секціях вимагає циклічності комплектування господарства молодняком через певні інтервали (не більше 15 днів). Переведення тварин в старші групи, а також відправку в господарства, що спеціалізується на виробництві молока, також слід здійснювати через певні інтервали: I група - від 10-15-денного віку до 3 місяців; II - від 3 до 6; III - від 6 до 14-місячного віку; IV - від 14 до 20 місяців; VI - від 20-місячного віку і до 7-місячної тільності. Відібрані телиці для відправки в спецхози повинні бути нормально розвиненими, клінічно здоровими. Перед відправкою застосовують протівострессовую обробку (використовують транквілізатори
аміназин
та ін.) При відборі перевіряють індивідуальний номер, за яким на кожну тьолку заповнюють племінну картку (2-мол.). Відправку телиць проводять через 1-1,5 години після напування. Для перевезення використовують спеціальний автотранспорт, в якому телят оберігають від застуди взимку і перегрівання влітку.
У приймальному відділенні спецхоза телиць піддають санітарній обробці дезинфікуючим розчином. З наступним обсушування волосяного покриву. Після цього їх розміщують в карантинному відділенні в індивідуальних узкогабарітних клітинах, де утримують 10-15 днів. У перші 2 дні телицям разом з ЗНМ або молоком дають глюкозу та антибіотики для запобігання їх від шлунково-кишкових захворювань. ЗНМ або молоко і обрат телицям дають 2 рази на добу за прийнятими схемами вирощування. Хороше сіно починають згодовувати з двотижневого віку хороший силос або сінаж - з 3-ої декади. Напування здійснюється з автонапувалок з підігрівом (АГК-4), прибирання та очищення приміщень проводять за допомогою гнойових транспортерів або самосплавной системи. Раціони для ремонтного молодняку розробляються з урахуванням норм потреби тварин в поживних речовинах відповідно до плану їхнього росту живої маси, що забезпечує вирощування корів з живою масою 500-550 або 600-650 кг залежно від породної належності. Для отримання корів з удоєм 4,5-5 тис. кг молока за лактацію телицям і нетелів до дворічного віку згодовують 3700-3900 корм. од. Розрахунок потреби в кормах складають з урахуванням можливої втрати поживних речовин при зберіганні і транспортуванні кормів, які можуть становити до 10-15%.
Вирощування телиць в період від 3 до 6-місячного віку проводять в групах чисельністю по 20-30 тварин, від 6 до 24 місяців-до 50; фронт годівлі на одну телицю повинен складати відповідно - 0,35-0,4 м і 0, 6-0,8 м. З настанням пасовищного сезону всіх телиць з 6-8-місячного віку випасають. Залежно від конкретних умов допускається використовувати пасовища шляхом скошування зеленої маси і згодовування її телицям з годівниць в стаціонарних приміщеннях і таборах. Оптимальний розмір гурту, який формується з урахуванням віку та живої маси, - 150-200 телиць. За кожним гуртом закріплюється окреме пасовисько, яке розбивається на загони. Для телят до одного року виділяють 6-7 пасовищних ділянок, для телиць старше одного року - 4-6 ділянок. При розрахунку площ під пасовище враховують вік тварин, потреба в кормі, продуктивність пасовищ, тривалість випасу. При цьому виходять з того, що молодняку до року потрібно 22-25 кг зеленої маси на добу на голову. Пасовища для них повинні знаходитися поблизу ферм. Молодняку старше року в добу потрібно 40-50 кг зеленої маси. Тривалість пасовищного періоду в лісовій зоні становить 130-140 днів, лісостеповій - 150, степовий -170, сухостепной - 200 днів, а в зонах напівпустель і пустель (на зрошуваних пасовищах) - 250 днів. На пасовищах організують водопій, при необхідності - підгодівлю концентратами і зеленою масою для повного задоволення потреб у поживних речовинах, вирощуваних телиць і нетелів.
При відсутності пасовищ телиць і нетелів влітку перебувають у таборах, представляючи їм активні прогулянки. При годуванні телиць в цей період можна застосовувати бесконцентратние раціони. При 7-8-місячної тільності рівень годівлі нетелей збільшують на 0,6-1 корм, од. У раціон має входити сіно, силос, сінаж - 70-80% і концентровані корми - 20-30%, забезпечуючи середньодобові прирости живої маси 550-650 м. За 3-3,5 місяці до отелення нетелей з спецхоза передають на молочні комплекси та молочні ферми, де їх утримують за прийнятою технологією глубокостельних корів. Вирощування ремонтних телиць - єдиний процес в системі селекції по створенню високопродуктивних стад на основі більш повного виявлення ге