У спеціальній літературі не раз порушувалося питання про трирічний обороті вирощування коропа в різних зонах країни. Гострота цього питання набуває ще більшої значущості у зв'язку з підвищеними вимогами до якості продукції. Там, де за вегетаційний період на другий рік риба виростає до необхідних вагових категорій, немає необхідності подовжувати процес вирощування риби ще на один рік. Це пов'язано з додатковими витратами кормів, добрив, заробітної плати, збільшенням відходів риби і т. д. У цьому випадку перевага дворічного обороту безперечно. Але як бути тим господарствам, в зоні діяльності яких внаслідок сформованих кліматичних умов при дворічному обороті товарний короп не досягає навіть мінімальної стандартної маси - 250 г, а в загальному обсязі вирощеної риби при облові восени великий відсоток її має значно меншу масу. Ця проблема стала особливо відчутною при інтенсивному веденні ставкового рибальства. Збільшення щільності посадки молоді риб, неповноцінність комбікормів і ряд інших чинників сприяють виникненню різних захворювань у риб і уповільнюють темп їх зростання. В даний час щільність посадки молоді в нагульні ставки в Білорусії в середньому зросла до 4,0 тис. шт. і більше на 1 га, продуктивність ставків збільшилася до 10,9 ц / га, а среднештучная маса товарного коропа при дворічному обороті значно знизилася. Так, в 1980 р. вилов з нагульних ставків коропа, яка не досягла маси 250 г, при дворічному обороті склав більше 16 тис. ц, тобто 20% загального вилову.
Збільшення обсягів виробництва ставкової риби в багатьох господарствах йде за рахунок зниження її якості. Таке явище на сучасному етапі стає неприпустимим. У зв'язку з цим ряд господарств (особливо північно-західної зони) змушений в технологію ведення ставкового рибництва вносити суттєві корективи. Такі республіки, як Литва і Латвія, вже повністю перейшли на трирічний оборот вирощування товарної ставкової риби. У цьому напрямку певна робота проводиться і у нас в Білорусі. Процес перекладу і ефективність даного заходу можна простежити на прикладі одного з ставкових господарств. У 1966 р. в республіці зданий в експлуатацію водогосподарський комплекс «Любань» (2250 га займають водосховища та 2428 га - ставки рибокомбінату). Рибокомбінат «Любань» є не тільки найбільшим повносистемне ставковим господарством в республіці, але і первістком серед господарств, намічених до будівництва в зоні Білоруського Полісся при його осушення. Рибокомбінат своєму розпорядженні 11 нагульними ставками. Площа кожного з них коливається від 142 до 270 га з глибиною до 4 м. Середня площа вирощувальних ставків становить 19 га. На відміну від ставкових господарств звичайного типу тут вперше закладені абсолютно інші нормативи, при яких враховуються інтереси не тільки рибного, а й сільського господарства. Основною метою при проектуванні і будівництві таких ставків є акумуляція водного стоку. До 1969 р. господарство базувалося виключно на дворічному обороті вирощування товарного коропа. Вилов риби з 1 га нагульний площі не досягав 3 ц. Среднештучная маса залишалася низькою - 185-260 г (табл. 9). Терміни освоєння виробничих потужностей затягувалися. Господарство від рибництва мало збиток.
Ряд фахівців, аналізуючи діяльність рибокомбінату, висловлювали сумніви, що навряд чи це господарство зможе досягти запланованої проектної потужності з вирощування товарної риби і садивного матеріалу. Окремі працівники промисловості, не виключаючи вчених, і до цього дня психологічно налаштовані високу рибопродуктивність отримувати тільки на «стандартних ставках», рекомендованих раніше наукою, площею не більше 100 га з глибинами до 1,5 м. А тут з'явилося господарство, в якому площі і глибини ставків не відповідають рибницьким нормативам. Притому побудовано воно виключно на торф'янистих грунтах. Не перебудовувати ж господарство заново. Багато зусиль довелося докласти молодому колективу рибокомбінату і фахівцям Управління рибного господарства для того, щоб про його успіхи заговорили не тільки в республіці, а й за її межами. Управління надало рибокомбінат істотну допомогу в створенні власної технічної бази. Автотранспортний парк був поповнений новими машинами, устаткуванням і механізмами. Весь ставкової фонд рибокомбінату поділили на чотири самостійні виробничі ділянки. На трьох з них стали вирощувати товарну рибу і на одному - рибопосадковий матеріал. Затвердили положення про виробничій ділянці і схему посадових окладів. Заробітну плату завідувачем ділянками встановили в залежності від кількості вирощеної риби.
На посади завідувачів ділянками призначили молодих робітників, які мають спеціальну освіту. В даний час всі виробничі дільниці, а також інші служби на рибокомбінаті «Любань» укомплектовані фахівцями з вищою і середньою спеціальною освітою. Для посилення матеріальної зацікавленості робітників у підвищенні ефективності виробництва на рибокомбінаті введена відрядно-преміальна система оплати праці за кінцевими результатами за одиницю продукції. Протягом всього виробничого циклу оплата праці ставкових робочих проводиться за фактично відпрацьований час за затвердженими тарифними ставками. Після закінчення циклу робиться перерахунок заробітної плати, виходячи з кількості вирощеної риби та відрядних розцінок за одиницю продукції. Отримана різниця в заробітній платі між раніше виданої за тарифом та нарахованої за кінцеві результати виплачується робітникам, фактично брали участь у вирощуванні риби. Проведення низки організаційно-технічних заходів дозволило колективу рибокомбінату найбільш ефективно і повно використовувати існуючі виробничі потужності і на цій основі домогтися різкого збільшення випуску рибної продукції і поліпшення її якості.
Багато що залежало від забезпечення господарства власним рибопосадкового матеріалом, що становлять основу ставкового рибництва. Створивши стійке маточне стадо коропів, колектив успішно вирішив цю проблему і забезпечив надійне збереження молоді в період її зимівлі. Починаючи з 1969 р. рибокомбінат виробляє посадкового матеріалу в кількості, що значно перевищує його річну потребу. Це дозволило комбінату в більш широких масштабах провести експерименти з зариблення нагульних ставків з різними густиною посадки коропів на 1 га площі ставка, щоб знайти оптимальні величини, що дозволяють забезпечити максимальну масу товарної риби. Проте всі намагання колективу домогтися стандартної маси товарного коропа при дворічному обороті не увінчалися успіхом. Среднештучная маса товарної риби залишалася низькою. Довелося вдатися до ще одного варіанту. Усього коропа, яка не досягла маси 250 г, восени 1969 р. при облові ставків вирішили відсортувати від товарної риби і залишити на зимівлю як рибопосадковий матеріал для наступного року. Так, навесні 1970 рибокомбінат «Любань» частину нагульних ставків вперше зарибили дволітки коропа. В результаті виробництво товарної ставкової риби за один рік збільшилося більш ніж в 3,5 рази. Починаючи з цього часу рибокомбінат почав здійснювати поступовий перехід господарства на трирічний оборот вирощування коропа.
Як видно з наведених даних, рибокомбінат «Любань» впевнено нарощує темпи виробництва товарної ставкової риби за рахунок поступового переведення господарства на трирічний оборот вирощування коропа. Особливо високих показників рибокомбінат домігся в 1984 р. На площі 1490 га вирощено 25 600 ц товарної риби, з них близько 20 000 ц коропа-трьохлітка. Досягнуто найвища рибопродуктивність серед підприємств рибного господарства республіки - 18 ц / га. Під трирічним оборотом вирощування коропа в 1983 р. в цілому по Управлінню рибного господарства було зайнято близько 4,0 тис. га ставків, на яких вирощено 55,2 тис. ц товарної. ставкової риби, або 46% від загального вилову. Вихід коропа-трьохлітка з нагулу восени склав 91,4% при середній штучної масі 765 г і кормовому коефіцієнті 3,9. Все більшу питому вагу трирічний оборот займає в рибокомбінату «Червона Слобода», «Локтиші», «Волма»
та ін
Однак немає необхідності переводити все господарство на трирічний оборот, так як він вимагає додаткових витрат. Трирічний оборот може принести бажані результати тільки в тих господарствах, де добре налагоджено виробництво рибопосадкового матеріалу, а наявність ставкових площ дозволяє здійснювати маневреність при їх використанні, не знижуючи загальних темпів виробництва риби.
У той же час в умовах Білорусії у знову створюваних водогосподарських комплексах типу рибокомбінату «Любань» трирічний оборот може стати ведучим.
У 1984 р. коропа-трьохлітка в цілому по системі рибного господарства було вирощено 64,2 тис. ц, або 49,6% від загального виробництва ставкової риби.